Федитник Віталій Валерійович 

Дата та місце народження: 2 липня 1988 р., с. Докучаєве, Устинівський район, Кіровоградська область.

Дата та місце загибелі: 16 лютого 2015 р., м. Дебальцеве, Донецька область.

Звання: Старший сержант.

Посада: Старший розвідник.

Підрозділ: 3-й окремий полк спеціального призначення.

Обставини загибелі: Загинув 16 лютого 2015 р. в бою під Дебальцеве.

Сімейний стан: Залишилась дружина та син 2013 року народження.

Місце поховання: м. Кіровоград, Ровенське кладовище, Алея Слави .

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 436/2015 від 17 липня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Народився 02 липня 1988 року у с.Докучаеве Устинівського р-ну Кіровоградської обл..

Після школи закінчив Кіровоградське ПТУ №45. У 2010 році за власним бажанням був призваний на військову службу за контрактом. Оволодів усіма видами стрілецької зброї, неодноразово брав участь у показових заняттях із рукопашного бою.

Старший сержант. Служив у третьому окремому полку спецпризначення. Був старшим розвідником і командиром відділення військової частини в/п В2336. З самого початку проведення антитерористичної операції знаходився на сході України та, не шкодуючи себе, відповідально виконував поставлені завдання.

Загинув смертю хоробрих 16 лютого 2015 року під час виконання бойового завдання у складі групи в районі міста Дебальцеве Донецької області. Загинув у бою з терористами. Вороги підірвали БТР, в якому знаходились українські військові. Під командуванням Віталія Федитника солдати вступили у ближній бій з терористами. Прикриваючи відхід своєї групи, старший сержант отримав смертельне поранення.

Указом Президента України від 17 липня 2015 року, за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, за вірність військовій присязі , нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня (посмертно).

Похований 24 березня 2015 року на Алеї Слави в м.Кропивницький. 

Правосудько Ігор Миколайович        

Дата та місце народження: 6 серпня 1981 р., с. Докучаєве, Устинівський район, Кіровоградська область.

Дата та місце загибелі: 2 серпня 2015 р., смт. Луганське, Артемівський район, Донецька область.

Звання: Молодший сержант.

Посада: Командир відділення.

Підрозділ: 2-й окремий мотопіхотний батальйон (30-а окрема механізована бригада).

Обставини загибелі: Загинув 2 серпня 2015 р. під час артилерійського обстрілу позицій підрозділу поблизу смт. Луганське (Артемівський район) Донецької області. Разом з Ігорем загинув молодший сержант С. Пономаренко.

Місце поховання: с. Докучаєве, Устинівський район, Кіровоградська область.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 76/2016 від 1 березня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Народився 1981 року в селі Докучаєве Кіровоградської області. Батько, Микола Кузьмович, працював директором Докучаєвського сільського Будинку культури, мама Неля Іванівна — медсестрою лікарської амбулаторії. 1995 року прибув до 9-го класу Кіровоградської школи-інтернату. Після закінчення 1998 року 11 класів вступив до Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка, мешкав у Кропивницькому.

Брав активну участь у подіях Революції Гідності. У вересні 2014-го добровольцем мобілізований до лав ЗСУ. Молодший сержант, військовослужбовець, командир відділення. Проходив службу в Бахмуті, Краматорську, Слов'янську.

2 серпня 2015-го повертаючись з бойових позицій у селищі Луганське, потрапив під мінометний вогонь противника та від отриманих поранень загинув. Батальйон «Горинь» того дня втратив 2 бійців, поранено 13, один зазнав контузії. Тоді ж загинув молодший сержант Сергій Пономаренко.

Днем раніше командир батальйону підполковник Олег Бондар видав наказ про присвоєння Ігореві Правосудьку військового звання сержанта.

6 серпня 2015-го похований у селі Докучаєве з військовими почестями.

Нагороди та вшанування

За сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку відзначений — нагороджений

• орденом «За мужність» ІІІ ступеня (1.3.2016, посмертно)
• відзнакою Кам'янської ОДА та обласної ради «За мужність і відвагу» (2015, посмертно)
• 6 травня 2016 року на фасаді школи-інтернату «Сокіл» відкрито пам'ятну дошку на честь Ігоря Правосудька та Олексія Погорілого.

Народився 06 серпня 1981 року в с. Докучаєве Устинівського р-ну Кіровоградської обл..

Був активним учасником євромайдану. У вересні 2014 року добровольцем був мобілізований до Збройних Сил України. Проходив службу у м. Краматорську, м. Слов’янську, м. Артемівську.

Сержант другого окремого мотопіхотного батальйону «Горинь» ВЧ-В01-13, командир відділення .Загинув 02.08.2015 року під Артемівськом Донецької області, рятуючи поранених побратимів та потрапивши під мінометний обстріл.Нагороджений відзнакою обласної державної адміністрації та обласної ради «За мужність і відвагу» (посмертно).

Похований 06 серпня 2015 року в с.Докучаеве Устинівського району.

Смурага Олександр Петрович («Смурфік»)

Дата та місце народження: 15 червня 1989 р., с. Сонцеве, Устинівський район, Кіровоградська область.

Дата та місце загибелі: 20 листопада 2017 р., с. Павлопіль, Волноваський район, Донецька область.

Звання: Старший солдат.

Посада: Стрілець-помічник гранатометника.

Підрозділ: 10-й окремий мотопіхотний батальйон (59-а окрема мотопіхотна бригада).

Обставини загибелі: Загинув 20 листопада 2017 р. внаслідок обстрілу позицій в районі с. Павлопіль, Волноваський район, Донецької області.

Сімейний стан: Залишились дві сестри, двоє братів та цивільна дружина.

Місце поховання: м. Помічна, Добровеличківський район, Кіровоградська область.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 98/2018 від 6 квітня 2018 року, "за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Життєпис

Народився 1989 року в селі Сонцеве  1995 року залишився сиротою; останній рік проживав у Помічній .

Мобілізований у 5-ту хвилю, від травня 2016 року служив за контрактом; старший солдат, стрілець-помічник гранатометника 10-го батальйону «Полісся» 59-ї бригади.

20 листопада 2017 року загинув внаслідок обстрілу позицій в районі села Павлопіль від численних кульових поранень (також повідомляли, що загинув від кулі снайпера).

Попрощалися з Олександром 23 листопада 2017 року у Помічній.

Без Олександра лишились дві сестри, двоє братів та цивільна дружина, її двоє діток від першого шлюбу, тітонька.

Нагороди та вшанування

• указом Президента України № 98/2018 від 6 квітня 2018 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня

Віталій МОЛОЗОВЕНКО

Вже четверта страшна звістка за час неоголошеної війни сколихнула Устинівщину. Менш як за три тижні до демобілізації загинув учасник бойових дій Віталій Володимирович Молозовенко із Тирлової Балки. У нього залишилися мама та шестеро братів і сестер, дружина ї однорічний синок.Проводжали в останню путь 24-річного земляка бойові побратими, місцева організація учасників АТО, представники районної і місцевої влади, громадськості, односельці.

Старший солдат Віталій Молозовенко був командиром безпілотних авіаційних комплексів розвідувального взоду 34-го батальону 57-ї бригади військової частини в/ч А-4395. Служив у Збройних Силах України за контрактом, який підписав на три роки 1 пипня 2016 року. Загинув воїн у зоні операції об'єднаних сил 13 червня поблизу с. Піски на Донеччині під час бойового чергування, отримавши позанення, несумісні з життям.

Народився Віталій 6 червня 1995 року у селі Тирлова Балка, навчався в Димитровській загальноосвітній школі. Закінчив у 2014 році Кіровоградське ПТУ№4, отримавши професію електрогазозварника. Тимчасово працював у ПСП «Димитрово». Потім прийняв сміливе чоловіче рішення служити Вітчизні. На жаль, доля не вберегла воїна від підступної ворожої міни...

На траурному мітингу висловили скорботні почуття присутніх сільський голова Олександр Годунок, районний військовий комісар Олександр Поповченко, заступник командира батальйону військової частини, в якій служив Віталій. Дуже боляче, що гинуть такі хлопці цвіт нації. Їм би жити і жити, дітей народжувати і радіти життю. Розривається серце від болю та смутку. Він був надійним другом, турботливим сином і старшим братом, щасливим молодим татом. Відповідальним, порядним. Таким і залишиться в пам'яті земляків.

Поховали Віталія на місцевому кладовищі в рідній Тирловій Балці.